  и любите Ви театр, як люблять його актори?
Театр не можна не любити, перед його духами не можна не зняти капелюха. Вони живуть у цих стінах, продовжують грати самих себе і після того, як згаснуть свічки і спорожніють ложі. Це вони надихають акторів на високе лицедійство і на власному досвіді вчать глядача вибрати вірний життєвий шлях. Ні, вони не докучають мораллю. Вони беруть вас за руку і ведуть по всіх колах людської натури. Дивися!
Дайте свою руку, і ми здійснимо маленьку подорож по притулку Мельпомени - нашому театру.
Ось нас зустрічає м'якою посмішкою людина, ім'ям якої названо цей дім. Не бійтеся, це - добрий дух.
 |
|
Ми піднімаємося у фойє другого поверху. Воно світле і аскетичне. А згодом, виглядітиме ще й багато. |
| Прислухайтеся. З віддаленого куточка доносяться голоси. Тут розспівуються кавказькі гості - ось-ось з'явиться і сама Ханума. |
|
 |
  |
|
Ну, а з цими добродіями ви знайомі.
- Здоровенькі були, Максиме Олексійовичу. Слава Іссу, вуйку Йване.
Гарні люди, хоча трохи холоднуваті…
|
| Далі ви побачите цілу галерею ретроафіш. Це справжня ілюстрована історія театру. Як мовиться, нові пісні придумало життя, та серце зберігає пам'ять. |
|
 |
 |
|
Ц-с-с! Десь поблизу ходить мишачий король. Це незвичайний мишодержець. Бачите у нього тризубий свічник? Ото ж бо й воно… |
| Скоріш на простір. Ми вийшли на балкон. |
|
|
 |
|
Федоре Григоровичу, як добре, що зустрілись.
Знайомтесь, друзі - легендарний режисер, що працював на нашій сцені 40 років, Федір Григорович Верещагін.
|
| Чи не його зустрічає ця юрба акторів. Вони ніяк не вийдуть з ролі. Що ж це сьогодні грали? |
|
 |
 |
|
Салют, мсьє Блез. Вас то ми впізнали. Безсумнівно. |
| А ось Островський зі стіни глядить. Мовчить. Цікавість нашу розуміє. |
|
 |
 |
|
Шевченко думу думає. Навчає. |
| Та нам пора. Вже незабаром північ. Годинник вдарить - казка і скінчиться. А може, лише розпочнеться? |
|
 |
|
|
|
